6 січня відзначаємо 125 років від дня народження українського поета ХХ ст. Володимира Сосюри, або як його ще називають соловейком української літератури. 

«ЯКЕ ЩАСТЯ, ЩО Я УКРАЇНЕЦЬ!…»

Кожна людина найбiльше любить той край, де народилася i живе. Кожен пишається своєю рiдною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще.

Володимир Сосюра… Мабуть, це найцікавіша постать серед митців. Любов до рідної Батьківщини – це той неоціненний святий скарб, який лірик передає своїм нащадкам рядками поетичних творів. Кредо його життя і творчості просте, як аксіома:

Любить свій край – це для народу жити,

боротися за юне, за нове.

Любить свій край – це значить все любити,

У чім його святе ім’я живе.

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода, голос високий, ніжний. Таким був Володимир Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишиться однією з найяскравіших сторінок рідної країни.

Безліч творів В. М. Сосюри присвячено патріотичній темі, протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі.

Причому образ вітчизни поступово розростається: від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини – до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихим водами». Саме за незгасну любов до України неповторному Володимиру судилося зазнати найбільше прикрощів, але ні одні приписи чи й навіть вирок не змусили його відректися від найдорожчого.

Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу. Командній лізі Сталіна – Берії – Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідної країни.

Причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі став вірш «Любіть Україну».

Полум’яні слова «Любіть Україну», як ніколи, сьогодні звучать актуально.

Любов до рідної землі, до Батьківщини, як неоцінений, святий скарб поет передає нам, своїм нащадкам, аби ми передали його своїм дітям.